Чи може КВЕД обмежувати свободу підприємницької діяльності?

Здавалося б, свобода підприємницької діяльності поширюється на всіх суб’єктів господарювання. Дійсно, це так, але діяльність платників ЄП теж має свої нюанси, адже спрощення не означає відсутності жодних обмежень та заборон.

Тож, спрощенці мають низку обмежень, які треба враховувати, щоб не позбутися статусу платника ЄП.

Одразу наголосимо, що вихід за межі «своїх» видів діяльності для спрощенців означає зміну системи оподаткування, адже в разі здійснення видів діяльності, не зазначених у Реєстрі платників єдиного податку (далі — Реєстр ЄП), вони зобов’язані перейти на загальну систему з 1 числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності (п.п. 7 п.п. 298.2.3 ПКУ).

Зверніть увагу, що ст. 298 ПКУ не встановлює якихось особливостей чи винятків залежно від групи платників ЄП, тобто неможливість «суміщати» невключений вид діяльності зі спрощеною системою поширюється на спрощенців як груп 1, 2, так і групи 3.

Щодо спрощенців груп 1 та 2, то це цілком зрозуміло, адже залежно від виду діяльності визначається ставка ЄП (тому здійснення діяльності за новим, не внесеним до ЄДР видом діяльності фіскали можуть розцінити як ухилення від сплати податку); а по-друге, спрощенці груп 1 та 2 зобов’язані письмово повідомити фіскалів про зміну видів діяльності не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем, у якому відбулися такі зміни, що прямо передбачено п. 298.5 ПКУ.

А от що стосується спрощенців групи 3, то тут є над чим поміркувати. З одного боку, для них визначальна умова перебування на спрощеній системі оподаткування полягає в тому, щоб їх діяльність не підпадала під п. 291.5 ПКУ. До того ж «необов’язковість» включення нових кодів можна обґрунтувати так:

  • платники групи 3 сплачують ЄП незалежно від здійснюваного виду діяльності, пропорційно отриманому загальному доходу (виручці). Отже, вид діяльності платника ЄП групи 3 (крім заборонених п. 291.5. ПКУ) на розмір податку не впливає;
  • платникам ЄП групи 3 відповідно до пп. 298.5 і 298.6 ПКУ не встановлено строків для подання заяви про зміну видів господарської діяльності (такий обов’язок покладено тільки на платників груп 1 та 2). Із цього можна зробити висновок, що таким платникам не треба подавати таку заяву.
  •   ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Із доходів, отриманих платником групи 3 від діяльності, не зазначеної в Реєстрі ЄП, податок буде сплачено за обраною ставкою (3 чи 5 %). А ось із доходів, отриманих від заборонених для спрощенців видів діяльності, такий платник сплатить податок у подвійному розмірі (6 або 10 % відповідно). Платники груп 1 та 2 зобов’язані сплатити ЄП за ставкою 15 % із доходів — як від не вказаних у Реєстрі ЄП, так і від заборонених для них видів діяльності (пп. 293.4–293.5 ПКУ).
  • Втім, у жодному разі не закликаємо платників групи 3 до невнесення нових кодів до Реєстру ЄП! Навпаки, настійно рекомендуємо це робити, адже відповідно до п.п. 8 п. 299.7 ПКУ до Реєстру ЄП вносяться відомості про види господарської діяльності. І ця вимога стосується всіх спрощенців. Включення до заяви відомостей (за наявності) про зміну видів господарської діяльності також стосується всіх платників ЄП (п.п. 4 п.п. 298.3.1 ПКУ). І найголовніше: вимога покинути ряди спрощенців у разі здійснення діяльності, не зазначеної у Реєстрі ЄП, також стосується всіх платників ЄП, а не тільки представників груп 1 та 2 (п.п. 7 п.п. 298.2.3 ПКУ).

    Тож шанси покинути спрощену систему оподаткування тут дуже високі. Інше питання, що строки внесення змін щодо видів діяльності до Реєстру ЄП (а це робиться через Заяву

    ) для платників групи 3 ПКУ дійсно не встановлені, на що звертає увагу і ДФСУ у листі від 06.05.2016 р. № 10233/6/99-99-12-02-03-15. Тут фіскали рекомендують діяти за аналогією до строків подання заяви про відмову від спрощеної системи оподаткування, тобто подавати Заяву до першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності. На нашу думку, це дуже спірний підхід, застосування якого може бути обґрунтоване лише тоді, коли платник здійснював заборонені для спрощенців види діяльності.Що стосується зміни (додавання) цілком дозволених для платників ЄП видів діяльності, то, на наше переконання, доречно дотримуватися таких строків:

    • не пізніше 20 числа місяця, наступного за місцем, у якому відбулися зміни, — для спрощенців груп 1 та 2 (п. 298.5 ПКУ);
    • разом із податковою декларацією за податковий (звітний) період, у якому відбулися такі зміни, — для спрощенців групи 3 (п. 298.6 ПКУ).

    Щоб внести новий вид діяльності до Реєстру ЄП, спрощенець спочатку має внести цю інформацію до ЄДР (як це зробити, див. на с. 19). Після внесення змін до ЄДР платник податків відповідно до п.п. 298.3.1 ПКУ подає до ДФС за місцем своєї реєстрації «єдиноподатну» Заяву про зміни.

    У контексті взаємовідносин платника ЄП та видів діяльності не можемо не згадати такий момент: єдиноподатник може отримувати доходи від діяльності, яка взагалі не підпадає під класифікацію КВЕД. Тут маємо на увазі окремі операції, які можуть бути проведені в рамках господарської діяльності, а не види діяльності. Наприклад, щодо можливості отримання відсотків від розміщення коштів на депозит єдиноподатником ДФСУ вказала в ІПК від 20.02.2018 р. № 683/6/99-99-12-02-03-15/ІПК; щодо продажу транспортних засобів, що входять до складу основних засобів, — у категорії 108.05 ЗІР; щодо можливості надання фіндопомоги іншим суб’єктам — у листі від 05.02.2016 р. № 2503/6/99-95-42-03-15категорії 108.01.02 ЗІР.Втім, у жодному разі не закликаємо платників групи 3 до невнесення нових кодів до Реєстру ЄП! Навпаки, настійно рекомендуємо це робити, адже відповідно до п.п. 8 п. 299.7 ПКУ до Реєстру ЄП вносяться відомості про види господарської діяльності. І ця вимога стосується всіх спрощенців. Включення до заяви відомостей (за наявності) про зміну видів господарської діяльності також стосується всіх платників ЄП (п.п. 4 п.п. 298.3.1 ПКУ). І найголовніше: вимога покинути ряди спрощенців у разі здійснення діяльності, не зазначеної у Реєстрі ЄП, також стосується всіх платників ЄП, а не тільки представників груп 1 та 2 (п.п. 7 п.п. 298.2.3 ПКУ).

    Тож шанси покинути спрощену систему оподаткування тут дуже високі. Інше питання, що строки внесення змін щодо видів діяльності до Реєстру ЄП (а це робиться через Заяву) для платників групи 3 ПКУ дійсно не встановлені, на що звертає увагу і ДФСУ у листі від 06.05.2016 р. № 10233/6/99-99-12-02-03-15. Тут фіскали рекомендують діяти за аналогією до строків подання заяви про відмову від спрощеної системи оподаткування, тобто подавати Заяву до першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності. На нашу думку, це дуже спірний підхід, застосування якого може бути обґрунтоване лише тоді, коли платник здійснював заборонені для спрощенців види діяльності.

    Що стосується зміни (додавання) цілком дозволених для платників ЄП видів діяльності, то, на наше переконання, доречно дотримуватися таких строків:

    • не пізніше 20 числа місяця, наступного за місцем, у якому відбулися зміни, — для спрощенців груп 1 та 2 (п. 298.5 ПКУ);
    • разом із податковою декларацією за податковий (звітний) період, у якому відбулися такі зміни, — для спрощенців групи 3 (п. 298.6 ПКУ).

    Щоб внести новий вид діяльності до Реєстру ЄП, спрощенець спочатку має внести цю інформацію до ЄДР . Після внесення змін до ЄДР платник податків відповідно до п.п. 298.3.1 ПКУ подає до ДФС за місцем своєї реєстрації «єдиноподатну» Заяву про зміни.

    У контексті взаємовідносин платника ЄП та видів діяльності не можемо не згадати такий момент: єдиноподатник може отримувати доходи від діяльності, яка взагалі не підпадає під класифікацію КВЕД. Тут маємо на увазі окремі операції, які можуть бути проведені в рамках господарської діяльності, а не види діяльності. Наприклад, щодо можливості отримання відсотків від розміщення коштів на депозит єдиноподатником ДФСУ вказала в ІПК від 20.02.2018 р. № 683/6/99-99-12-02-03-15/ІПК; щодо продажу транспортних засобів, що входять до складу основних засобів, — у категорії 108.05 ЗІР; щодо можливості надання фіндопомоги іншим суб’єктам — у листі від 05.02.2016 р. № 2503/6/99-95-42-03-15категорії 108.01.02 ЗІР

Платник ЄП повинен подати заяву про зміни прізвища, податкової адреси чи місця здійснення діяльності.

У разі зміни відомостей, вносяться зміни до реєстру платників єдиного податку в день подання платником відповідної заяви.

У разі зміни прізвища, імені, по батькові фізичної особи — підприємця або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) заява подається протягом місяця з дня виникнення таких змін.

У разі зміни податкової адреси суб’єкта господарювання, місця провадження господарської діяльності, видів господарської діяльності заява подається платниками єдиного податку першої і другої груп не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем, у якому відбулися такі зміни.

У разі зміни податкової адреси суб’єкта господарювання, місця провадження господарської діяльності заява подається платниками єдиного податку третьої групи разом з податковою декларацією за податковий (звітний) період, у якому відбулися такі зміни.

Опубліковано закони про «кешбек» та «РРО в смартфоні»

19 жовтня опубліковано закони України № 128-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 128) та № 129-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо детінізації розрахунків у сфері торгівлі і послуг» (далі – Закон № 129), які парламент ухвалив 20 вересня 2019 року (законопроекти № 1053-1 та №1073 відповідно).

Закон № 128 набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування (тобто з 19.04.2020 р.), крім:

  • вимог до скарги покупців (споживачів) щодо порушення встановленого порядку проведення розрахункових операцій, які претендують на отримання компенсації частини суми штрафних санкцій, умов сплати узгоджених сум штрафів, компенсації покупцям частини вартості за товари, придбані без фіскального чеку, та нових розмірів штрафних санкцій за незастосування РРО та інших видів порушень, встановлених у ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (норми почнуть діяти з 01.10.2020 р.).

Розміри штрафів з цієї дати будуть становити 100 % за перше порушення, а за друге та більше – 150 %.

Крім того, тимчасово, з 19.04.2020 р до 01.10.2020 року, санкції, визначені п. 1 ст. 17 Закону про РРО, застосовуються в таких розмірах:

  • 10 % вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) — за порушення, вчинене вперше;
  • 50 % вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) — за кожне наступне вчинене порушення.

Закон № 129 набере чинності також через шість місяців з дня його опублікування (тобто з 19.04.2020 р.), крім:

  • норм ПКУ щодо механізму «кешбеку» – відшкодування покупцям (споживачам) 100 % вартості придбаних товарів, робіт або послуг, якщо вони подали скаргу про порушення продавцем установленого порядку проведення розрахункових операцій і під час перевірки контролюючого органу було підтверджено наявність порушення (норма почне діяти зу 01.10.2020 рок для покупок від 850 гривень).
  • збільшення граничного доходу для ФОП — платників ЄП ІІ групи до 2 500 000 грн та обов’язкового застосування РРО для всіх видів діяльності ФОП – платників ЄП ІІ – ІV груп. Ці зміни почнуть діяти з 01.01.2021 року, а застосування РРО для окремих видів діяльності ФОП – платників ЄП почнеться з 01.10.2020 року.
  • змін щодо заборонених видів діяльності: не можуть бути платниками єдиного податку суб’єкти господарювання, які здійснюють діяльність щодо телефонного зв’язку та телекомунікацій (норма діє з 20.10.2019 року).

Скоро з’явиться нова форма декларації по ПДВ

9 жовтня 2019 року ДПСУ оприлюднила проект наказу Мінфіну, яким пропонується затвердити зміни до:

1) форми декларації з ПДВ. Зокрема, в новій редакції буде викладено додаток 6 «Довідка (Д6)». Він подається платниками, які заповнюють рядок 5 декларації, та підприємствами (організаціями) інвалідів.

2) уточнюючого розрахунку податкових зобов’язань з ПДВ у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок.

3) Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість.

4) форми розрахунку податкових зобов’язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України. Її буде викладено у новій редакції.

Проект наказу розроблено відповідно до вимог Закону № 875-XI, п. 2 постанови КМУ  № 1233, з урахуванням змін, внесених постановою КМУ №891 та п. 6 Порядку № 1233. У зв’язку з постановою КМУ №891 з 1 січня 2020 року змінюється порядок обліку податкових пільг. Зокрема, скасовується обов’язок подання платниками податків Звіту про суми податкових пільг. Такі платники будуть зобов’язані вести облік податкових пільг з одночасним відображенням інформації про суми податкових пільг у податковій звітності (у тому числі й у податковій звітності з ПДВ).

Інформація про суми податкових пільг у податковій звітності повинна містити, зокрема, такі дані:

код пільги;

найменування пільги згідно з Довідником пільг;

сума податку, не сплаченого до бюджету у зв’язку з отриманням податкової пільги.

Крім того, проект наказу приведено у відповідність до вимог постанови НБУ від 28.12.2018 року №162 щодо формування номера банківського рахунку відповідно до Національного стандарту України «Фінансові операції. Правила формування міжнародного номера банківського рахунку (IBAN) в Україні (IBAN Registry:2009, NEQ). ДСТУ-Н 7167:2010». Проте на сьогодні форми звітності з ПДВ, затверджені наказом Мінфіну від 28.01.2016 р. № 21, не дають можливості реалізувати норми постанови № 1233, з урахуванням змін, внесених постановою № 891. З огляду на зазначене, й  виникла необхідність у внесенні змін до Порядку №21 та скасуванні Порядку визначення сум податків та зборів, не сплачених суб’єктом господарювання до бюджету у зв’язку з отриманням податкових пільг за операціями, які здійснюються на митній території України. Цей наказ набере чинності з першого числа місяця, що настає за місяцем його офіційного опублікування, крім пунктів 1 та 3 цього наказу, які наберуть чинності з 1 січня 2020 року.

А поки що зауваження та пропозиції до проекту наказу можна надсилати протягом одного місяця з дати його оприлюднення на адресу розробника:

поштову – 04655, МПС, м. Київ – 53, Львівська площа, 8, Державна податкова служба України, Департамент методологічної та нормотворчої роботи;

електронну – m.temruk@sfs.gov.ua.

Подробнее по ссылке: https://uteka.ua/ua/publication/news-14-novosti-zakonodatelstva-1-vskore-poyavitsya-novaya-forma-deklaracii-po-nds

Закон, який удосконалить публічні закупівлі, вже пiдписан

Закон «Про внесення змін до Закону України «Про публічні закупівлі» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель» № 114-ІХ, який Верховна Рада України ухвалила 19 вересня 2019 року, підписано.

Закон має на меті забезпечення ефективного, прозорого та якісного здійснення публічних закупівель, запобігання проявам корупції, розвиток конкурентного середовища та добросовісної конкуренції у сфері публічних закупівель в Україні. Документ містить низку нововведень, які сприятимуть підвищенню ефективності закупівель, запровадженню персональної відповідальності за порушення законодавства у сфері закупівель, удосконаленню механізму оскарження тендерів, гармонізації з міжнародними стандартами. Зокрема, згідно із законом, використання електронної системи ProZorro стає обов’язковим для здійснення державних закупівель вартістю від 50 тисяч гривень (раніше поріг був від 200 тисяч гривень). Це допоможе вивести з тіні понад чверть мільйона закупівель на рік. Також закон зобов’язує замовника надавати звіти у систему ProZorro про всі закупівлі вартістю від 1 копійки (раніше – від 50 тисяч гривень). Бізнес, який переміг у тендері, матиме 24 години на виправлення незначних помилок у тендерній пропозиції. Це дозволить підприємцям не втратити тендер, а держзамовнику – зберегти найбільш економічно вигідну пропозицію. Також документ впроваджує диференційовану платню за подання скарги в Антимонопольний комітет України (через окрему постанову Кабміну). Це дасть змогу припинити необґрунтоване оскарження великої кількості закупівель і затримку проведення тендерів. Також закон передбачає повернення плати у разі задоволення скарги постачальника. За невиконання рішення АМКУ передбачена відповідальність керівника замовника та штраф. Крім того, закон посилює відповідальність за порушення законодавства для недобросовісних замовників і запроваджує персональну відповідальність посадових осіб. Зокрема, якщо будуть придбані товари, роботи та послуги до/без закупівлі або буде укладено договір до/без закупівлі, то на керівника замовника чекає штраф від 2 до 10 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Також законом передбачений інструмент для боротьби з демпінгом – система вказуватиме на аномально низьку ціну, і постачальник має її обґрунтувати для укладення договору із замовником. Документ також передбачає нові інструменти для підвищення ефективності закупівель, зокрема електронні каталоги ProZorro Market та посади уповноважених осіб для професіоналізації закупівель. Крім того, закон продовжує на 2 роки термін закупівель ліків і вакцин через міжнародні організації (до 2022 року). Перелік ліків і порядок закупівель затверджуватиме Кабінет Міністрів України. Цей закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через шість місяців після публікації, крім розділу VI, який вводиться в дію через 12 місяців з дня опублікування.

Подробнее по ссылке: https://uteka.ua/ua/publication/news-14-novosti-zakonodatelstva-1-podpisan-zakon-po-sovershenstvovaniyu-publichnyx-zakupok